<< Главная страница

ЦЕ БУЛО НА СВIТАНКУ



Категории Андрiй Малишко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1948р.

Оригинал I Сiм десяткiв рокiв увiрвалися в спокiй, Але дихає тишею хата щаслива, Прожила це життя, як на нивi широкiй, Наробилась, набачилась горя i дива. Лiтнi ночi озоренi, зими колючi, Березневих свiтанкiв сувора мерiжка, Сiм десяткiв рокiв, як бажання жагучi, Стали колом тiсним, гомонять бiля лiжка. Кожен рiк — як живий непiдкуплений свiдок, Кожен день хоче слово сказати в надiï, От i вчора наслухалась в хатi сусiдок: - Як обсiємось в ланцi, ти встанеш, Докiе. Трудодень буде повен натуроплатою, Ми ж у ланцi робити охочi,- З непомiтною з нею i трохи горбатою, На похвалки пустi — скупуватою Гомонiли до полуночi. I радiли, що калiй привезли теплушки, Отелилась племiнна корова за строком. I Докiя звелася, гаряча подушка, Наче спека липнева, пашiла пiд боком. З кок-сагизом хотiла поглянуть дiлянку, Розбудити дiвчат на рожевiм свiтанку, Чи пшениця пилком не припала? Пiдвелася Докiя — i впала. II_ _ Лiкар був iз району, Микола Григорович, Все питає, i дивиться, й в трубочку слухає. Це ще в юностi,- каже,-набралися горя ви, От i серце, мiж iншим, трiпоче задухою. Вам би,- каже,- не думать щоночi, Вам би краще, Докiє, у Сочi. Оглядає смаглявi i жилавi руки, Де по жилках котилась згорьована сила, Молоточком за плiчми послуха-постука, Скiльки плечi жiночi життя проносили! I в зiницi загляне, бо скiльки в них свiтла,- Можна вiк просвiтити у кожен куточок, I долонi погладить... Лиш юнiсть розквiтла, Вже носила на них i синочкiв, i дочок. Спочивайте, Докiє. А я вже iз дому Цеï ночi дзвонитиму до обкому, Вам путiвку на завтра пришлють. Тiльки прошу, Для спокою згадайте хвилину хорошу, А не давнє життя. От i все, ми поïхали. Тiльки ж як не згадати ту молодiсть? Вiхоли, Заметiлi зимовi, мов конi обгонськi, Копитами пiд вiкнами крешуть похмурi, Чоловiка беруть десь на русько-японську Воювати матросом у Порт-Артурi. Проводжала його, побувала в прийомi, I на станцiï зимнiй сидiла допiзна, I поплакала, правда, й вернулась додому, Як у даль просвистiла машина залiзна. I чекала листiв iз лютневоï ночi, Листоношу доводилось часто питати, Каже: — Пишуть, чекайте! - I думи жiночi Виливала над дiтьми, вернувшись до хати. Десь листок надiйшов iз останньою хугою, Чи, здається, у березнi кинула пошта, Що, мовляв, жив-здоров, що возився з недугою Був у груди поранений тяжко. Ну, що ж то? Iншим гiрше буває. I ти без привiту На свiтанку устала, взялася за дiло, Бiдне лiто прийшло, нi, приïхало лiто, Як вiзник на шкапинi, прикопотiло. III_ Ось вона колоситься, та нивка-восьмушка. Деревiй на межi, та пирiй, та осоти, Та спадають у зелень трави-непослушки Iз блакитного крайнеба зорi, як соти. Двоє старших дiтей посади на обмiжку, А найменше, грудне, поклади пiд колою. Хлiба жованку в тряпцi з слiзьми вперемiжку Дай, хай смокче, а ти колючками, тропою, Взявши косу важку, на колодцi не биту, Без грабкiв,- хто направить ту косу без мужа? -- Починай косовицю, дощами не вмиту, Молода, i засмучена, й силою дужа. Ах ти, дощику, дощику, крапни iз тучi, На дiтей, на безхлiб'я моє не зважай, На роздум'я пекучi, на стернi колючi, На солдатчину долю — убогий врожай. Може, спека спаде i на серцi, й на нивi, Може, я тебе в глечик по краплi зберу, Може, станеш ти вiсником в долi щасливiй, Як омиєш грозою дорогу стару. Я за щастя устала б за тебе до бою, Iз гарячою помстою вийшла б на люди, Щоб з тобою нам, земле, у працi з тобою Слалось вольнеє поле i дихали груди. Я за тебе стояла б, мов криця. ...Спека палить, шумить косовиця. Чуєш? — меншенька плаче й здiйма рученята, Двоє старших бiжать по стернищi рудому, Час додому, а нива чи збита, чи зжата, Вже на осiнь чекає вiд лiтнього грому. IV_ Ах, та осiнь, як вiк! Нi, не треба тривожити Тих рокiв, як вiкiв, що пройшли за тобою, Глянь у вiкна, Докiє: колгоспнi сiножатi Умиваються, день зоревою трубою Скоро кликне артiль до колгоспного дворища, Ти прийомник включи i крiзь даль темно-сизу Слухай рiдну столицю, ясну i сувору ще, Слухай, скiльки у тебе росте кок-сагизу! Пiдвелася, i знов,- крiзь загубленi звуки, Крiзь затертi кольори й забутi подiï,- Чоловiк привiтався, простягує руки Iз вiйни, не згубивши на щастя надiï. Повернувся, з дiтьми гомонiв, iз тобою, Як-то бiдному жить, хоч iди в мiхоношi! А за тиждень вночi iз людською юрбою У маєтку трощив помiщицькi розкошi. Ожереди палив, як судьбу свою сiру. - Хай горить достобiса людська кривавиця! - ...Iз тюрми проводжала його до Сибiру, Як то кажуть в людей: i жона, i вдовиця. Говорили, що дуже вернутись бажає: - Нашу правду знайду, не знайду, то: загину! - Говорили, що десь у сибiрському краю Вiн в засланнi зустрiв благородну людину. У людини задума турботливо-ненина, Все читає, мов серцем розтоплює кригу, I листи пише Ленiну, Рветься до Ленiна, Крiзь колючу, холодну сибiрську хурдигу. Чоловiка твого iз привiтом Бiльшовицьким навча заповiтам. А у тебе ще син народився, нiвроку, Весь у батька, як вилитий, няньчи в тривозi, Жни запущену нивку, надiйся щороку, Виглядай чоловiка на збитiм порозi. Вже й нiмецька вiйна прокотилась за обрiєм, Вже й керенщина чорна зiтлiла на сконi, Вже сiдають в тачанки Боженки хоробрiï Пiд немеркнучi вишитi стяги червонi. V_ Чий то гук на зорi? Наче в бурю повсталу, Наче блискавки б'ють в горобинiй пiвночi - То iз Щорсом iдуть ливарi iз Уралу, Шахтарi iз Донбасу i тульськi робочi. I крiзь мрiю сьогоднiшню, в спогадах скорих, Чуєш? — диха вогонь по широкiй планетi, I палає, мов свiчка, наш Киïв на горах, Багрянцем дотлiва на твоïм кулеметi. Так i звали в полку всi: Докiя, Докiєчка. - Кулеметниця наша врятує вiд скрухи! - А у тебе, в Докiйки,- сiм'я не копiєчка, Двох синiв та дочку залишила в свекрухи. I здавалось: снiги — то полотен сусвоïща, Скiльки б з них штаненят, та бiленьких сорочок, Та вузьких пелюшок, а згадаєш, чого iще Нашивала б синам, готувала для дочок. Промiнь сонця тобi, мов долонi гарячi, Бо в малих, було, руки теплiли так само, Криницi на дорогах, мов очi дитячi, Все свiтились для тебе i кликали — мамо! Старший син iз тобою у другому взводi В Черняка Тимофiя воює, як мати, I крiзь шал завiрюх, у важкому походi, Iнше поле росло, iншi весни i дати. Свiт мiнявся у формах, у фарбах, у сутi, У законах людських, проростав по-новому Через кров i пожар, через вибухи лютi, Щоб колоссям i сонцем жарiти потому. VI_ I твоє особисте, замучене роками, Гнане в каторгу, топтане щастя коротке Усмiхалось нарештi очима глибокими, Так, як ждала, як снила його поворотку. На Лук'янiвцi, в тихому домi, Чоловiка зустрiла в ревкомi. Не впiзнала: сидiв на стiлечку простому, У шкiрянцi, ховаючи посмiшку строгу, Тож приïхав здалеку сюди, до ревкому, Партизанам i Щорсовi на допомогу. Як йому довелося крiзь протемiнь сiру Шiсть разiв утiкати з тiсного закутку, Iз холодного краю, iз хащiв Сибiру, По ранковiй зорi, по снiжнiм первопутку, Iллiча в революцiю бачить. Ввiйшла ти У тихенький будиночок, власне, до хати: Олександрович,-Щорса побачила,- в взводi В нас бинтiв не стачає, а ми ж на походi. Ти подумай! — I стрiлась очима раптово З тим, iз другим...- Далекий, жаданий мiй муже! Аж хитнулась. - Докiє! — одне його слово. I рука на плечi твоïм, тепла та, дужа. Тую мiць i тепло од руки чоловiчоï Не розвiяла в днину погожу чи люту, Як женила синiв i гуляла при звичаï, Як стрiчала замiжню дочку з iнституту. Позмужнiли, зросли, не сiмейка- сiмеïще, Вже й онуки звелись, хлоп'яки та дiвчата. Запитай у людей, пошукай собi,- де iще Голосами й пiснями так повниться хата. До роботи як вiзьмуться — поле колоситься. Дай опору ïм -землю пiдняти не досить, I щодня забiгає дiвча-листоносиця, Особистi й сiмейнi листiвки заносить. Правда, старший не вдома, а далi, Був у Тулi, тепер — на Уралi, Як хазяïн, стоïть бiля сталi. В тому тижнi прийшли трактори до артiлi, А Докiя побачила, все ïй здається Не мотор клекотить у залiзному тiлi, Може, серця синовнього крихiтка б'ється. В Вiтчизнянiй вiйнi ти з ним бачилась, мати, Як артiльну худобу з дiвчатами гонила, Як горiли в Днiпров'ï побiленi хати, А взяла тебе в гостi Уральщина мила. I в тесовiй iзбi, пiд заснiженим небом, Руськi матерi хлiба дiлили краюху На синiв i на внукiв, на тебе й на себе, Ждали звiсток iз фронту разом в завiрюху. Син приïхав з заводу, просив тебе в мiсто: — Тут же, мамо, в селi скiльки люду. натулиться. Нi,- сказала,- хоч в мiстi i затишно, й чисто, Та артiльних корiв не поставиш на вулицi, А для них там не знайдеш нi корму, нi пашi, А вони в мене, сину, рекордницi нашi. Ти за сталь свою млiєш, а я за корову, Ти за цех свiй стоïш, я ж за стайню теплiшу. I обняв вiн маленьку тебе, сивоброву: - Ви такi в мене, мамо, бували й ранiше. I гортає Докiя кожну хвильку вiдому: Середульший — секретарем райпарткому, Iз-за Одеру, з фронту, прибув додому. Цей не знає спочинку у ночi безсоннi, З емтеес-до колгоспу, з бригади — у ланку, Все вiн знає: якi пшеницi у районi I коли героïнi пiдживлять дiлянку; Хто у партiю хоче вступити iз осенi, Як iсторiю вчать молодi кандидати I якi трудоднi вересневою просинню, Навантаженi славою, ввiйдуть до хати. Тож приïхав iз фронту в приношенiм кiтелi. - Ну,-говорить,-тепер комунiзм не за даллю, Якщо смерть не взяла нас, так вiчнi ми жителi Iз добром i трудом, не з людською печаллю. I здається, що сам вiн не менше ста рокiв Обходив комунiзму висоти й широти, Зна там кожен куточок, мiста i потоки, Всi потайнощi знає, щоб зло побороти. Отакий! А найменший отут же, в артiлi, Бригадиром немало — дванадцяте лiто, Каже: — Мамо, давайте змагатися в дiлi На врожай кок-сагизу, на просо, на жито. I змагається з матiр'ю. В школi, в мiстечку, Вчителює дочка, i не десь за горами, Наïжджає додому, зовсiм недалечко, Хоч клопоту чимало, мабуть, з школярами. То про читанки дбай, то турбуйся про зшитки, Дiтям-сиротам помiч вишукуй, що в силi. Годi думать, Докiє, вже сонячнi злитки Розливаються злотом в небеснiм горнилi. VII_ Грає жайворон срiбний в небеснiй блакитi, Мiж землею та небом снує невидимо I зеленi, i синi, й багрянцевi нитi I трiпоче з вiтрами, як свiт, молодими. Пiдведися, Докiє, i вийди у дворик, Скоро ланка збереться, прийде на розмову, Заорали дiлянку в минулий вiвторок, Як там з добривом буде? Пiдсипати б знову. Тож забудуть, гляди. Пiдвелася поволi, Вийшла, сiла на сонечку в ранковiй тишi, Урожай зеленiє в широкому полi, I земля соковитиста мрево колише. Син прослав ïй хустину червоноткану. - Зараз, мамо, вернусь, лиш в бригаду загляну.- Шлях бiжить бiля двору широко i рiвно, Люди йдуть на поля гомiнкою юрбою. - Добрий день вам, Петрiвно! - Як здоров'я, Петрiвно? - Та минеться все само собою. Стали рiднi та ближнi пiвколом, Iз надiєю в серцi, не з болем. Пастушки гнали скот, привiтались: - Добрий день вам, бабуню, як спалось? - Вже видужуйте швидше! - Видужую,- I рукою махнула недужою. I вiдчула: доросле й маля, I вода, i трава, i земля - Все любов'ю тобi промовля. VIII_ I здалося: земля iз полями й дорогами, Iз мiстами, з вогнем у вiках посивiла, Iз любов'ю й життям, з бойовищами многими Пiдiйшла до Докiï й загомонiла. От i шлях твiй, Докiє, закiнчився звивистий, Днiв твоïх загасає розжеврене гроно, Лиш родила синiв i зумiла ïх вивести, Вийшла з мене i ляжеш до мене у лоно. I нема вороття до життя, Ти, стареньке моє дитя! Як пилина мала, як багата стеблина, Що розвiяла зерно i спогад колише. Нi,- сказала Докiя,- ти в мене єдина, Я iз тебе росла, а за тебе мiцнiша. I нема менi краю, як нивi врожаю, Ти лежала горбата, нужденна, безсила, Я ж руками своïми звела тебе, знаю, Вмила потом i колосом заколосила. Обiгрiла вiд серця, як сонцем весiннiм, Налила тобi соку в замлоєнi груди, I ночей, i вiтрiв твоïх свист-голосiння Повернула на пiсню весiльну мiж люди. Що ти скажеш, неправда? Як дiвчину, вбрала В жовтi стрiчки пшениць, в п'ятикутнiï зорi, Замiнила плугами мiзернi орала, Зацвiтила, заквiтчала гори суворi. Що ти скажеш, неправда? Я сад посадила, Щоб плодами, як зорями, вслалась дорога. Ти багата у мене, та й я не убога, Ти придумала бога,- я ж вища за бога! Подивись, на тобi незвичайнi прикмети: Люди родяться, жито покроплює туча, Хай дивуються ближнi i дальнi планети, Що для всiх ти у мене красуня родюча. I не страшно менi замовчати устами, I не жаль менi руки по всьому зложити, Будуть люди за мене полями й мiстами Гомонiти, трудитись, родитись i жити. В кожнiм цвiтi малiм чи у деревi кожнiм, У любовi людськiй, у дерзаннi, у мрiï Я воскресну i встану диханням тривожним Чи биттям свого серця, що вiк не старiє. Пiдуть люди в луги, на устоянi роси, Буде жайворон в небi дзвенiть малиново. - Тут Докiя косила,- i ляжуть покоси. — Тут Докiя спiвала,- i родиться слово. Що ж ти скажеш, неправда? I щирi, як свiдки, Що вiд слiв ïï правду нестимуть вiками, Потягнулись до неï сади-семилiтки, Пшеницi пiдвелись золотими руками. З школи дiти, букварики взявши пiд руки, Щебетали, iшли по дорозi додому, I в полях ланковi, по вказiвцi науки, Розсiвали зерно, призабувши утому. I кремлiвськi куранти дзвенiли високо, Чули дзвiн той Заволжя, Днiпро i Говерла. Тихо сiла Докiя, хитнулася боком, Подивилась у даль, i, зiтхнувши, померла. I така тишина заступила круг неï, Можна вчути, як сад наливається цвiтом, Як зарошенi трави ростуть над землею, Б'ється серце Вiтчизни над буряним свiтом. IX_ Син сiдає в лiтак, де завод на Уралi, Мчить до дому далекого довгу годину, Пiд крилом самольота завiянi далi Все нагадують синовi матiр єдину. I жалкує вiн гiрко, що скупо та мало Вiн писав у листах до староï своєï, Розповiв би, що в працi часу не стачало, Але слово тепер не потрiбне для неï. Другий син поспiшає з роботи, з райкому, Теж пригадує гiрко, як скаржилась мати, Що, мовляв, приïздиш ув артiль, як додому, Та не можеш i в хатi поночувати. Все кудись поспiшаєш i зранку, й з обiду, Може, синку, до тебе сама приïду! I тепер, коли б можна ïï воскресити, На життя ïй дихання вдихнути у тiло, Сам би став вiн щоденно привiти носити, Годував би iз ложечки, якби хотiла... Наймолодший на конях всiєю артiллю, Мчить мостами й дорогою, через дiброву, Вiн гадав, що на осiнь, iз хлiбом та сiллю, У змаганнi iз матiр'ю стрiнеться знову. За широким столом, як за повною чашею, Ожило б собесiддя гаряче та щире, Говорили б артiльцi: - Iз матiр'ю вашою Нам нелегко змагатися, бригадире! Все в староï поставлено вмiло, Що пiджива, що сходи, що дiло. I тепер, як заïдуть до рiдноï хати, Вiн хотiв би, щоб стрiнулась посмiшка мила, Вiн би став у змаганнi на мiсце десяте, Тiльки б мати устала й заговорила. Ланковi на подвiр'я зiйшлись смаглолицi Iз дiлянок, порiзаних вглиб лемешами, Некролог у газетi прийшов iз столицi В чорнiй рамцi, пiдписаний товаришами. Понаïхало люду з району, з обкому, Iз колгоспних правлiнь — не окинеш ïх оком, День пiдвiвся погожий, без дощику й грому, Щедрий сонцем i щебетом в небi високiм. Пiонери iз школи прийшли у загонi, З барабаном, з сурмою, в червоних краватках, I вiтрiв молодих буйногривiï конi Помiж борозен рiвних стояли на грядках. I широка дорога, мiсточки та балки, Наче полотна сивi лягли до порога. - То ж по нас проходила Докiя iзмалку, Ми готовi востаннє лягти ïй пiд ноги. На подушечках, вишитих просто на диво, На шовки i на заполоч яр-променисту, Ордени ïï винесли всi шанобливо, Орден Ленiна, потiм Зорю золотисту. На хустинi гаптованiй винесли далi Знак пошани — за перше врожаïсте лiто, За життя ïï свiтле й труди небувалi Все вiдзначено й людям в серця перелито! Три сини, та дочка, та дорослi онуки (Вiд обличчя твого вiдiрватись несила) Пiдняли тебе легко на дужiï руки, Так, як ти ïх легенько в життi проносила. I хвилина велика Зашумiла, мов шквал, I заграла музика Iнтернацiонал. I тебе понесли, за шанобою й славою, За людською любов'ю, у лiта безкраï, Понад нивою тихою, зеленоглавою, Пiд високi i рiднi моï небокраï. Мимо клубу, за нього ти в клопотi ночами Комсомольцям казала не вперше, не вдруге, Щоб дзвенiв вiн широко пiснями дiвочими, Щоб i книжка, i радiо людям в послугу. Бiля школи несуть, бiля брами, Де стоять вчителi iз вiнками. Потiм полем твоïм, де стежина знайома, Де у пам'ятi в'ïлася грудочка кожна, Де в трудi здобувалася сила — не втома, А тепер на врожай подивитись не можна. Де з дiвчатьми своïми у ланцi, у працi Скiльки радощiв, скiльки добра пережито! Вмитi сонцем, ось-ось пшеницi вколосяться, Молодими голiвками вклониться жито. I несуть тебе мiж дерева-семилiтки, Розшумiвся той сад у ранковi години, Застилає твiй слiд у рожевi лелiтки I зав'язує плiд на безсмертя людини. Поклонилась земля, поклонилися люди, На життя, на братерство, без кривди й огуди. Це було на розстанку, Це було на свiтанку.
ЦЕ БУЛО НА СВIТАНКУ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация